Запорізька книжкова толока 2018

  • 02.11.2018
  • Запорізька книжкова толока 

Упродовж трьох днів у виставкому залі Запоріжжя «Козак-Палац» проходив книжковий фестиваль «Запорізька книжкова толока». На ньому представлялось понад 70 видавництв та друкарень. 

 

Ярмарок-продаж книжок із різних куточків України, лекції та презентації від понад сотні діячів культури та письменників, фільмопокази, різноманітні майстер-класи – таким був фестиваль «Запорізька книжкова толока».

Червоною ниткою пройшла крізь «Толоку» тема незламних людей, котрі віками боролися за свободу, не втрачали гідності у в'язницях НКВД, не втрачають її нині, будучи бранцями Кремля чи захищаючи Україну.

j

l

;

Пропонуємо прочитати:

Краща книга Запорізької Толоки:

 

Письменники Запорізького краю : антологія / – Запоріжжя : Дике поле, 2018

 

 

 

А також:

 

Хвильовий М. Твори в 5 – ти томах. – т. 1. – К. : Смолоскип, 2018

Т. 1. Поезії / упоряд., ред., прим. Р. Мельникова; передм. О. Солов‘я. –2018, 256 с.

До першого тому увійшли збірки поезій, поеми й окремі вірші, а також декларації і літературні рецензії. Добірку авторських текстів супроводжують дві передмови – портрет письменника від упорядника Ростислава Мельникова та літературознавча розвідка Олега Солов’я. Подані примітки дозволять краще зрозуміти контекст творчості автора.

 

 

 

Толкін Дж. Р. Р. Берен і Лутієн / Джон Рональд Руел Толкін. – Київ : Астролябія, 2018. – 304 с.

         У цій книжці на основі низки прозових та поетичних творів Дж. Р. Р. Толкіна реконструйовано цілісний епос про Берена, сина Барагіра, і Лутієн Тінувіель — смертного й ельфійку, які, за Толкіновим легендаріумом, жили в Першу Епоху світу. Історію їхньої любові та подвигів, здійснених в її ім’я, письменник вважав головним сказанням «Сильмариліону» Дж. Р. Р.Толкін   захоплює своїм умінням поєднати глибокі знання вченого з проникливою інтуїцією і вишуканою майстерністю.  У нього «дерево життя завжди квітне», стиль захоплює і не відпускає до останньої сторінки кожної книжки, мудрість ненав'язливо повчає. Треба лише спромогтися все це побачити, із належною терплячістю і вдячністю, і кожен буде винагороджений.

 

 

Дукай Я. Крига / Яцек Дукай ; перекл. Андрія Павлишина. – Львів : Астролябія, 2018. – 608 с.

Тунґуська катастрофа 1908 року обернулася тим, що терени Євразії опанували люті, які заморожують усе: від металів до історії. Велика війна не відбулася, а Росія залишилася імперією під Кригою, казково багатою на коштовні копалини з дивовижними властивостями. Польські підпільники далі змагаються за незалежність, а один із них, потрапивши на каторгу, начебто навчився розмовляти з лютими і став героєм леґенд під іменем Батька Мороза. Царська політична поліція, щоб використати Батька Мороза у власних цілях, виряджає на побачення з ним його сина — молодого математика і запеклого картяра Бенедикта Ґерославського. Мандрівка Транссибірським експресом перетвориться на небезпечну пригоду, а ще він зустрінеться зі своїм великим коханням.

 

 

Роздобудько І. Прилетіла ластівочка / Ірен Роздобудько. – Нора – Друк, 2018. – 304 с.

Наприкінці ХХ століття в США, в будинку для літніх людей, помирає дивний пацієнт з прізвищем, яке американцям важко вимовити – Леонтович. Хто ця людина? Він називав себе братом відомого українського композитора – справжнього автора різдвяної пісні, відомої в світі під назвою Carol of the Bells. Чому авторство цієї чудової мелодії приписують іншій людині? Вперше твір, який називається “Щедрик”, написаний українським композитором Миколою Леонтовичем, був виконаний у 1916 році в Києві. У 1921 році композитора Леонтовича вбили чекісти у будинку його батька за загадкових обставин. Авторка роману “Прилетіла ластівочка” запрошує читача дізнатися правду про знамениту мелодію і висуває свою версію загадкового вбивства геніального українського композитора.  

 

 

Полежака А. Навісні пісні / Артем Полежака  К.:  Люта  справа, 2018. – 160с.

«Цей поетичний Моріарті працює безпосередньо з реальністю, що починається одразу за дверима квартири. Реальність, між тим, падає на голови з балконів, прилітає в мармизи чиїмись кулаками,  нявкає хазяйськими кошенятами, сохне простирадлами у дворі, і бухає до ранку. Вона любить, страждає, потерпає, кайфує, тікає, ломиться, куди не запрошували, вшивається, продає на базарі, краде й дарує.

Полежака фіксує все це в просторі й часі, обробляє на точному поетичному верстаті, переробляє на твір мистецтва, увічнює словом. При цьому він, як ніхто інший, ідеально балансує між страшним низовим фольклором і справді високою поезією, поєднує їх у напрочуд монолітних формах і жбурляє все це зі сцени, мов полкова катапульта, — далеко й точно в ціль. Artem Polezhaka — геній людства». (Іван Семесюк)