Літературні новинки весни 2017 року

13.04.2017


Радимо прочитати

Франзен Д.  Безгрешность / Д. Франзен ; пер. с англ. Л. Мотылева, Л. Сумм. – М. : Corpus, 2016. – 736 с.

Трохи родинної саги, трохи роману виховання, трохи Діккенса, маневрування між Америкою і Німеччиною, дівчина, що шукає батька, борці проти тоталітаризму соціальних мереж – перед нами майстерно сконструйований роман, який добряче отямлює осіб схильних до надмірного ідеалізму.

«Оторваться невозможно: утаенные в прошлом злодеяния, любовь, секс, ненависть, харизматичный злодей, истерическая красавица, миллиардные наследства и даже скрытая когда-то тайна рождения — телесериал складывается прямо на наших глазах и перед нашими глазами (его, кстати уже и запускают в съемки, причем с Дэниелом Крейгом в главной роли).

И вот, когда судорожно, с этим самым сосущим под ложечкой чувством «а что же там дальше?», перелистываешь очередную страницу, настигает сомнение: а может ли быть вот так попросту увлекательным по-настоящему значительный и, главное, написанный всерьез, без постмодернистской постишности роман?  А «Безгрешность», несмотря на поклоны Диккенсу и то, что одна из сюжетных линий там представляет собой довольно точное воспроизведение шекспировского «Гамлета», написана именно что реалистически и даже немного назидательно всерьез….»

А. Наринская «Коммерсантъ»

Олександр Ірванець. Харків 1938. Роман. LAURUS, 2017. 

Новий роман називається «Харків 1938» і розповідає альтернативну історію України. Сам автор відзначає, що в його романі описана історія країни, якою б вона могла бути, якби «УНР вистояла». Столицею України на той час лишається місто Харків, де й відбуваються події роману. В тому розхитаному та неймовірному часопросторі можливо все: там Ольга Кобилянська стає нобеліанткою, Остап Вишня побиває Гемінґвея у харківським підворітті, а шановані українські генерали Котовський і Буденний рубають шаблями запечених свиней..

 

 

Сучасна українська поезія. Публікації з журналу «ШО»

Татьяна Литвинова (Северодонецк)

* * *

Прожиточный минимум прифронтовой:
Манатки вокзальных небес,
Донбасского снега осевший сувой,
Опасный за спинами лес.
И ночи с овчинку в руках Эвменид,
И Горловка в горле горит.
Шатучая штольня, подвал бытия,
Всклень полнится чаша твоя.
Скреби по сусекам суглинков и вод,
Ищи свой прожиточный жмых,
Пока наполняется кровью испод
Скудельных сорочек земных.

* * *

Мне выпало жить на краю страны
Одною из малых сих.
И если не в самом пекле войны,
То до него за миг.
Не день сурка, а синдром курка,
В углах четырех земли.
И весть блаженная далека
С фальцетом ее сулы.
Степного Данта за лимбом лимб
Да воздух пороховой.
И все страшнее времен калибр
Над полночью типовой.

* * *

  • Юлiя Мусаковська
  • (Львiв)

Сестро моя, а як ми будемо повертатись
виколупувати з-під нігтів колючки глоду
тіні зносилися сонцебоги стали старцями
наші серця випромінюють страх і голод
як це можливо чути шелест трави коли
трави всі під коріння випалені під тобою
очі будинків покинутих тьмяні хоч виколи
літери із книжок густо розсипані як набої
літери чорні обвуглені — хрускають кісточки —
хто з них складе слова що б тримались купи
час повертатися сестро, не випускай руки
разом босоніж по битому склу невимовно хутко
вірити в липи що облітають в ріки холодні ці
вірити хоч не вдається але не відступати

бачиш як сиві жінки знамена перуть у ріці
обережно ласкаво мов немовлят купають

* * *

  • Олена Степаненко
  • (Київ)

Майже осінь любові. Тепло і сухо. Сутінь.
Жорсткі волохаті майорці мов тільця у цуценят.
Вчитуватися спиною в твою сторожку присутність:
знову війна? — і знову
            я не вернусь назад. — Чого тобі треба?
— Миру. — Тихо пливе над травою.
Мовчки торкає місце, де лівому бути ребру.
— Тільки тому, що ти
               завжди будеш зі мною.
Тільки тому — і я
         ніколи вже не помру…

* * *

Бібліотека. Бердянський державний педагогічний університет