Волонтери розповідають про війну

05.12.2019


АВТОР

Поет, музикант, волонтер

Жадан С. Інтернат : роман / Сергій Жадан. – Чернівці : Меридіан Черновіць, 2017. – 336 с.

…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі…

…Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…

 

 

АВТОР

Юрист, блогер, волонтер

Степова О. Все будет Украина или истории из зоны АТО / Олена Степова. – К. : Дух і  Літера, 2014. – 216 с.

 «Когда-то, вскоре после Второй мировой войны, возник вопрос: может ли существовать поэзия после Освенцима? Оказалось, может. И поэзия, и проза, и оперетка, и фанк, и панк, и рок… Человек исключительно живуч. Его пытаются уничтожить разные обстоятельства, созданные такими же точно человеками, но обитающими по ту сторону реки, леса, границы… А он живет!

Олена Степова, жительница Свердловска Луганской области, летом 2014 года написала очень важный текст в фейсбуке.

 Ее записи породили множество других, появлявшихся как отклик, как комментарий, как недоверие, сочувствие или поддержка. С середины июня число людей, читающих ее записи, росло, как снежный ком, и так сложился новый жанр. Это новая форма. Другая литература. Здесь нет издателя, заказчика, редактора, корректора, типографии. Размыта даже сама эта классическая пара: писатель – читатель.

 Этот новый жанр – народная книга.

 Спустя какое-то время, когда профессиональные историки решат разобраться, что же произошло летом 2014 года на Донбассе, в Украине, в России, такая литература и будет самым надежным, самым правдивым источником, самым достоверным свидетельством этой ужасной войны, которой могло бы и не быть, которой не должно было быть» (Людмила Улицкая).

АВТОР

Перекладач, письменниця, волонтер

Горіха Зерня Т. Доця : роман / Тамара Горіха Зерня. – К. : Білка, 2019 – 285 с.

«І поки критики п’ять літ ворожили на каві, коли ж то «ця війна» народить своїх Ремарків з Гемінґвеями, та міркували, в яку рубрику вписати наплив «ветеранської прози», ця війна несподівано знайшла собі і жанр, і голос – з того боку, звідки ніхто не чекав (принаймні мені «Доцю» рекомендували мої власні читачі, які «відкрили» її раніше од критиків!). І, що важливіше, – ця війна народила ту нову героїню, якої вже не скасуєш скептичним «вивсьоврьотє»: героїню, яка навчилась не тільки діяти, а й говорити (і писати!) за себе сама. І цій героїні просто не залежить уже на тому, чи віритимуть їй боягузи, дезертири, українські журналісти й представники європейських місій: «пофіґ» (ще одна цитата!), каже ця жриця Афіни, діловито рубаючи ножем буряк на борщ для цілого взводу. (А коли прийдеться – може й не буряк, і тим самим ножем…).

І безіменна оповідачка-волонтерка на псевдо «Ельф» (це в її шкурі читач «Доці» проживає цілу «русскую весну» в Донецьку – від найперших мітинґів, куди донеччани «виходили переконувати», ще не знаючи, що їх прийшли убивати, аж по серпень 2014-го включно: попри вогняний мікс «екшину» й психодрами, «Доця», це насамперед хроніка розгоряння війни, не менш інформативна од якої-небудь сараєвської публіцистики М. Єрґовича, якби тільки оснастити її редакторськими коментарями…), і «Ельфова» подруга Танька – «леопардові лосини, циганське золото й атласний бантик», з якою вони вдвох розвозять по українських позиціях спочатку харчі, а відтак і амуніцію, й зброю, і все, що вдається зібрати для своєї армії з цілого світу, – це ті жінки Донбасу, чийого голосу й досі не обіцяє «почути» жоден політик. Тож у якийсь момент ці жінки сказали «пофіґ» – значить, виживатимем самі. Значить, треба вчитись жити, втративши все, що мала й що любила. Приготуватись жити без руки, чи ноги, чи з контузією, чи ще там як. «Їсти землю й годувати землею» (О Забужко).

АВТОР

Фотограф, волонтер

Муравський Д. Через війну. Погляд волонтера / Д. Муравський. – К. : Люта справа, 2017. – 280 с.

Фотокнига Дмитра Муравського «Через війну. Погляд волонтера» — результат трирічної роботи команди соціального волонтерського проекту «Коли закінчиться війна…». Загалом фотобаза проекту складає більше трьох терабайт пам’яті, декілька десятків тисяч файлів, з яких лише деякі оприлюднювались.

Часовий проміжок та географія фоторобіт охоплюють всю зону АТО (Слов’янськ, Краматорськ, Волноваха, Іловайськ, Комінтерново, Красногорівка, Широкине, Дебальцеве, Донецький аеропорт, Гранітне, Зайцеве, Авдіївка, Мар’їнка тощо). Перші знімки датовані груднем 2013 року, останні — червнем 2017-го.

Усі світлини й оповідання є реальними, зробленими та зібраними на передовій як наслідок волонтерської активності у різних напрямках. У деяких випадках через об’єктивні причини було змінено географічні назви й імена героїв.

 

АВТОР

Журналіст, письменник , волонтер

Герилів С. Наші Атланти: жертовність во ім’я спасіння / С. М. Герилів. –Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2015. – 292 с.

Герилів С. Наші Атланти: незмірна чаша милосердя / С. М. Герилів. – Мелітополь : Видавничий будинок Мелітопільської міської друкарні, 2016. – 276 с.

Герилів С. Наші Атланти: вистояти і перемогти! / С. М. Герилів. – Мелітопіль : Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні, 2017. – 240 с.

Герилів С. М. Наші Атланти: під покровом материнської сльози / С. М. Герилів. – Мелітополь : Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні, 2018. – 154 с.

Це своєрідний художньо – документальний щоденник про особливий раритет душі українського Сходу, історія патріотичної волі цивільних бердянців від початку московсько-української війни. Це рукотворний пам’ятник подвижницькій праці волонтерів.

 

Бібліотека. Бердянський державний педагогічний університет