Інтелектуали, дослідники, професіонали – що радять вони читати своїм студентам?

22.09.2020


У вересні «Літературний гід» традиційно опитує експертів з читання. Інтелектуали, дослідники, професіонали – що радять вони читати своїм студентам?

Геній сучасності, автор, якого або обожнюють або не розуміють, європейський японець чи японський європеєць Харукі Муракамі. Він настільки різноплановий, що можна взяти «не вашу книгу» і зробити умовивід, що це «не ваш автор». Та не поспішайте з висновками. А краще починайте читати його наступну книгу.

«Про що я говорю, коли говорю про біг» – це нариси автора про своє хобі. Муракамі сторінками книги заставляє читача бігти разом з ним марафонську дистанцію. Ні, це не нудно, це дуже цікаво, адже врешті-решт усвідомлюєш, що біжиш по стежині життя, разом із падіннями та миттєвостями натхнення.

«Більшу частину того, що я знаю про письменництво, я дізнався під час щоденних пробіжок». Автор проводить чудову аналогію між бігом та створенням своїх літературних шедеврів. Він розвінчує міф про те, що письменництво – це легка робота. Як і біг, написання книги – це, перш за все, подолання самого себе, лінощів, прокрастинації, зайвих думок.

Завідувач кафедри фізики та методики навчання фізики, доктор технічних наук, доцент

Яна Сичікова

рекомендує:

Муракамі Х. Про що я говорю, коли говорю про біг / Харукі Муракамі. – Київ : Yakaboo Publishing, 2020. – 160 с.

 

Мені ця книга потрапила до рук під час написання докторської дисертації. Тут я знайшла мотивацію, готовність до самодисципліни, алгоритм щоденних дій, а найголовніше – сенс своєї діяльності.

Тож, якщо у вас не відкривається друге дихання, або ще й перше не прийшло, якщо ви усвідомлюєте необхідність у підтримці і не відчуває достатньо сил, або просто є потреба у сталому закріпленні стимулів, та просто для гарного настрою – настійно рекомендую автобіографічний нон-фікшн справжнього майстра слова.

Приємного вам!


Олена Горецька 

завідувач кафедри психології,

кандидат психологічних наук, доцент рекомендує:

Міхалко М. 21 спосіб мислити креативно / Майкл Міхалко. – Київ : Клуб сімейного дозвілля, 2019. – 400 с.

Усі знають Сальвадора Далі та його карколомні полотна. А звідки він черпав ідеї для своїх картин? Далі сідав у крісло, під підлокітник якого ставив залізну тарілку. Потім художник клав на той підлокітник руку, у якій затискав залізну ложку. Коли Далі майже засинав, долоня розслаблялась і ложка падала, голосно дзенькаючи. Далі прокидався, і тієї миті, коли мозок митця перебував на межі між сновидіннями та реальністю, йому являлися знамениті образи. Та не кваптеся бігти на кухню за посудом. Ваша доза креативу та ідей — у цій книжці. Це портативний тренажер із вигадок, нестандартних підходів і нетипових вирішень типових питань. Сотні трюків, підказок, історій геніїв, головоломок, вправ та мозкових штурмів — креативу бути!

Хорни К. Психология женщины / Карен Хорни. – СПб. : Питер, 2019. – 224 с.

Книга є видатною працею вченого-психоаналітика Карен Хорні, яскравої представниці «неофрейдизму», людини, що кинула виклик песимізму і терапевтичному аскетизму великого австрійця. Книги Хорні написані легкою, образною, яскравою мовою і зрозумілі навіть неспеціалістам. «Психологія жінки» – критика ідей Фройда про психологічні наслідки різної анатомічної будови чоловіка і жінки. Тут прекрасно зображені типові внутрішні конфлікти людини , досконалий опис ситуацій, з якими ми кожен день зустрічаємось у буденному житті.


В книзі відомого російського філософа йде мова про те, що мислення є найвищою формою естетичної насолоди, яку може отримати людина в своєму житті. Думка – це завжди нова думка, вона приходить, коли хоче, не питаючи дозволу і бажання. Метафора – дім буття думки.

«Задача философии минималистских форм в том и состоит, чтобы перестроить структуру текстов, внося в них элементы наглядности и рекреативной коммуникации, а также элементы кинематографической образности и театральной драматургии.

Вполне мыслимо сценарное прочтение сочинений Канта и Шопенгауэра, равно как возможны музыкальные экспликации Хайдеггера и Камю» (Ф. Гиренок).

Валентина Дуденок

кандидат філософських наук, доцент рекомендує:

Гиренок Ф. И. Удовольствие мыслить иначе / Ф. И. Гиренок. – Москва : Проспект, 2019. – 224 с.

 

Доцент кафедри фізики та методики навчання фізики, кандидат фізико-математичних наук, доцент

Андрій Лазаренко

рекомендує:

Юдковський Е. Гаррі Поттер і Методи Раціональності / Елізар Юдковський [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://xn--c1asif2i.xn--j1amh/. – Переглянуто : 22 вересня 2020р.

Одні й ті ж самі історії можна розповісти у різний спосіб. І тоді, навіть знайома історія, заграє новими фарбами, наповниться новим змістом і сенсом, практично стане самостійним оригінальним твором. Книга Елієзера Юдковського «Гаррі Поттер і Методи раціонального мислення» – приклад такого нового наповнення всім відомої і улюбленої історії про хлопчика-мага Гаррі Поттера. Це цікавий експеримент, новий досвід для читачів, який пробуджує фантазію, спонукає мислити, аналізувати і робити висновки.

Гаррі – юний чарівник, але живе в сім’ї маглів, тобто  звичайних людей, які не можуть чарувати. Світ магії закритий для звичайних людей, до нього дістаються тільки обрані, яким і є Гаррі. Він отримує запрошення і відбуває в Гоґвортс – школу чарівників, що знаходиться в паралельному магічному світі. Але в цій книзі тітка Гаррі – Петунія стала дружиною професора університету. Ця обставина змінила все в житті хлопчика. Гаррі, в цій сім’ї, в свої одинадцять отримав дуже якісну освіту. Він прочитав сотні книжок, його вчили приватні вчителі, в навчанні йому допомагав опікун. Таким чином, в момент вступу до Гоґвортс, Поттер критично оцінює все, що відбувається з ним і володіє науковими методами пізнання навколишнього світу. Але він не просто вундеркінд, він – маг, хоч і не вірить в це, тому що в ньому присутня Темна сторона, загадку якої йому й доведеться розгадувати за допомогою своїх друзів.


Світлана Маценка – головний редактор видання : «Ця книга показала, що ніщо так не об’єднує людей, як тема музики…. Тут ідеться про динаміку, про творення змісту. Ця книга не претендує на те, щоб дати готові відповіді, вона повинна затягнути у цей своєрідний джазовий вир, щоб людина мислила і краще розуміла, як живе і функціонує джаз».

 Цікава особливість видання: на сторінках книги у статтях вміщено QR-коди, які можна зчитати за допомогою смартфона й отримати доступ до окремих альбомів джазових виконавців, що допоможе створити відповідну атмосферу для сприйняття тексту.

Ольга Харлан 

професор, завідувач кафедри української та зарубіжної літератури і порівняльного літературознавства, доктор філологічних наук рекомендує:

Літературно-джазові імпровізації : інтермедіальні студії / за ред. Світлани Маценки. – Львів : Срібне слово, 2019. – 381 с.

 

Генеральний директор Міжнародного аеропорту Лінкольна Мел Бейкерсфелд і не помітив, як увійшов у круте життєве піке. Негаразди вдома підсилилися негараздами на роботі: «Боїнг-707» застряг на одній зі злітних смуг. Тим часом Рейс Два «Транс Америка» починає набирати пасажирів. Пілот навіть не підозрює, що єдиною смугою для посадки є саме заблокована «Боїнгом». Але все це абсолютно нічого не важить, коли до аеропорту заходить чоловік, що запланував підірвати себе в одному з рейсів. Він уже поклав вибухівку до своєї валізки, він уже на борту літака. Несподівані повороти сюжету, яскраві персонажі. «Аеропорт» є одночасно реалістичним зображенням «авіаційних» буднів, майже навчальною ілюстрацією ефективного менеджменту і захопливим, гостросюжетним романом про людські стосунки.

Ірина Шумілова

доктор педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту та адміністрування рекомендує:

Гейлі А. Аеропорт / Артур Гейлі. – Київ : Клуб Сімейного дозвілля, 2018. – 544 с.

 

«Перевернути впевненість у тому, що в історії все наперед визначено «за нас і без нас» якимись таємничими «закономірностями», котрі штовхають, якщо крокувати вперед/назад – то гуртом, якщо любити/ненавидіти – то одностайно. Перевернути, врешті, зацикленість на власних звитягах та бідах – ніби не існувало широкого світу довкола, звідки добрі чи погані вітри приносили нових родичів, нові прагнення, нові вартості». Українська історія у викладі Наталі Яковенко – це історія, яку можна читати без брому: нормальна історія звичайного народу, не ганебніша й не героїчніша від інших, і її можна пропонувати широкому світові, з якого добрі чи погані вітри занесуть нових, прихильних чи неприхильних, читачів, зокрема з-поміж старих родичів, і їхня обізнаність чи необізнаність із нашою історією стане нарешті проблемою їхньої освіченості, а не нашої повноцінності, яку щоразу чомусь треба доводити – хоч би й самим собі.

Юрій Федорик 

кандидат історичних наук, доцент рекомендує:

Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України / Наталія Яковенко. – Київ : Критика, 2009. – 584 с.

 

Надія Вєнцева

доктор педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту та адміністрування рекомендує:

Рабинович В. Исповедь книгочея, который учил букве, а укреплял дух / Вадим Рабинович. – Москва : Книга, 1991. – 496 с.

«Это сочинение – не научное, хотя и ученое; не художественное, хотя и живописное. Я призвал свою «живописную ученость» преодолеть, говоря стихом Максимилиана Волошина, «двойной соблазн: любви и любопытства». Если теперь кто-нибудь из читателей, захваченный метафорой идеи, возлюбит чужую, тысячелетней давности, книжную мысль, как живую и свою, или возлюбопытствует, что же там, за прихотливым иносказанием, – неужели и вправду прямой и здравый смысл, то, значит, дело сделалось: образ заговорил, а слово воплотилось».

  • Это было на краю сознанья:всклень и вскользь.
  • Что-то человечье в обезьяне зачалось.
  • Вздыбились шерстинки за ушами., губы жмут,
  • Как ботинки. Шумно вопрошали: как зовут?
  • Лично видел: слово затевалось, алфавит.
  • Плавил нёбо, а гортань сплавлялась в монолит.
  • Как же Вас зовут? – Но тих и светел, окружён,
  • Зверь исчез, но перед тем ответил: «Джон».

(В. Рабинович)

Цветаева М. Волшебный фонарь / Марина Цветаева. – Москва : Азбука, 2019. — 1024 с.

  • Моим стихам, написанным так рано,
  • Что и не знала я, что я – поэт,
  • Сорвавшимся, как брызги из фонтана,
  • Как искры из ракет,

 

  • Ворвавшимся, как маленькие черти,
  • В святилище, где сон и фимиам,
  • Моим стихам о юности и смерти,
  • – Нечитанным стихам! –

 

  • Разбросанным в пыли по магазинам
  • (Где их никто не брал и не берет!),
  • Моим стихам, как драгоценным винам,
  • Настанет свой черед.

(Марина Цветаева)